Проблема човнового гідролітака. Літаючі човни

Перейти до розділів: Проблема човнового гідролітака

Для безперешкодного плавання по Чорному _морю, для дій на ворожих комунікаціях і сприяння воєнним операціям на турецькому фронті також була потрібна широка повітряна розвідка, яку й виконувала морська авіація. Необычные новости Калининграда выискивайте на "Калининградских СЛИВках".

Гідролітаки головним чином діяли з берегових баз, але були вже створені й спеціальні кораблі - 'авіаматки' - чотири - на Чорнім морі, дляперевозки до 10 гідролітаків і одна досвідчена - на Балтійськом.

Літаючі човни М-5 і М-9 Д. П. Григоровича, що будувалися в сотнях екземплярів, становили в основному парк російської морської авіації й застосовувалися в першої світовий і громадянської війнах.

Протягом 1914-20 рр. завод Щетиніна повністю перейшов на виробництво літаючих човнів конструкції Д. П. Григоровича. Усі егогидросамолеты були досить прості у виготовленні, зручні в обслуговуванні й ремонті. Однак літні характеристики багатьох з них не були доведені до оптимальних, найчастіше через відсутність достатнього числа необхідних двигунів: вітчизняних авіадвигунів, придатних для гідролітаків, у Росії взагалі не було, а придбання іноземних в умовах воєнного часу було утруднено. Тем неменш, кращі зразки гідролітаків Д. П. Григоровича поряд з 'Муромцами' І. І. Сикорского склали славу російської авіації в першу світову війну.